29.11.2012 00:05
-
297
    
  3 | 3  
 © Іван Камінь

НЕ ЧУЮТЬ

За стіл присіла й сльози ллє на аркуш,

Міняла аркуш той разів зо три.

Підготувала і конверти й марки,

А слів крізь біль не може віднайти.

Спасіть мою маленькую дитину,

Воює бо пухлина в голові.

Нам дєнєг треба, мамі, папі й сину,

Нам срочно! Вчуйте голос мій!

Не чують! Вони крик не чують зверху,

І мол, не прєдусмотрєно бюджетом.

Не прагнуть зупинить дитинство мертве

Будуючи хороми царськім дєтям!

Але внизу почули, втерли сльози горя,

Хто скільки зміг, той стільки і оддав,

Всім краєм зтягували, разом Богу молять.

Життя купили мальчіку - Ізраїль врятував.

А в нас науку фінансують принципом остатка,

Далеко, мнє здається, ми підем отак,

Рибина, знаєте відкуль, гниє хвостата?

Пухлина в голові. Діагноз - рак!



25.11.2012 г.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.12.2012 22:40  Сашко Новік 

тема болюча дійсно

 29.11.2012 15:48  Тетяна Чорновіл => © 

Болюча тема! Про рибу, що гниє з голови, - влучно! І, як завжди, актуально!

 29.11.2012 02:06  Каранда Галина 

"Нам грошей треба, мамі, тату й сину,

Нам терміново! Вчуйте голос мій!" - от скажіть, - хіба отак би прозвучало менш правдоподібно? я не заперечую, коли Ви вкладаєте суржик в уста негативних персонажів. Але там, де говорите Ви як автор, там, де Ви мовите від імені народу, - мова має бути чиста. Людям треба на щось рівнятися. Хай вони вчаться мови з гарної якісної літератури. Суржику їм і так є де повчитися.

а тема, звісно, важлива й тяжка.