ГОЛОДНОБОСИЙ
Моя держава сповнена добра і зла - було і буде.
Моя душа розтоптана і по лісах як вітер блудить,
Люди й не люди, а я між них, немов між сосен
Назустріч осені, з батьками - сирота голоднобосий.
Я бачив сон - там хліба привезли голодним дітям,
Я вчора бачив чим і як везли нашого дядю Вітю,
А в голові дума одна: Іди на злочин, ти ж голодний
Бо так сьогодні й ляжеш спать. А шансів жодних.
"Іди вкради" - кричить - "вкради собі і Хліба і Води!"
Я так не хочу жить! Я хочу як усі, або не жить!
Сьогодні біля церкви постою, завтра - в метро,
А руки й ноги мерзнуть, а вголові лише одно!
Я жрать хотів! (мою промову слухали стіни сізо),
Я працював два місяці, але грошей не дали,
Мені казали голоси: "Іди". Не втримав і пішов,
А що сюди до Вас прийду, майор, і не казали.
Я вперше за своє пригадане життя ситим заснув,
Тут тепло-тепло, я не знав що так буває в хаті,
Тут всі, хто, як і я, колись голоднобосим був,
Нас гріють, кормлять, нам дають попрацювати.
Роки потому вийшов я, і в першу ніч свободи,
Я зрозумів де теплоситно краще і чого я хочу,
Моя країна мене любить тільки там. Я згоден
Піти на злочин знов. І знов іду на злочин.
Щиро ваш Іван Камінь.
11.01.2013р.
