Лиана Її очі
Її очі – солодка отрута
Який твій гріх? Яка спокута?
Вони тримають у полоні
Й почуття неначе на долоні
Бо погляд сіро-зелених очей
Дарує неспокій довгих ночей
Забути їх, на жаль, несила
Напевно в них магічна сила
Яка затягує у безліч почуттів
І птахом вниз він полетів
Але любов віддала свої крила
У світ магічний пропустила.
01.02.2013 02:37 Каранда Галина => © |
06.12.2012 14:33 © ... |
Дякую за коментарі й що читаєте й радите . |
05.12.2012 02:40 Каранда Галина |
 Ліаночко, все добре. думала над коментарем Ксені і намагалася зрозуміти, що ж нам з неє не вистачило в ритмі... Зверніть увагу на чергування наголошених і ненаголошених складів. Он Наталя правильно підказує. Там відразу вирішується проблема і з зайвим складом, і з наголосом. Щоб відчути - прочитайте вголос. І ще. Ви, фактично, пишете в класичному стилі. значить, всі строфи мають лягати на одну мелодію. тобто якщо накласти відповідні рядки строф один на один, вони мають мати однакову к-ть складів. Відхилення допускаються, але тоді вони мають нести емоційну чи смислову нагрузку. |
04.12.2012 10:46 Деркач Олександр => © |
 Гарний нормальний вірш...і про що тепер сперечатися)))) хіба що сказати що не всі носії сірозелених очей такі магічні))) |