Руда. Закохана. Причинна
з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»
Веде очима – як причинна,
А образ з голови не йде.
Зайчисько в сірім бурячинні
Самотньо вухами пряде.
У ластовинні сонце грає,
Колоссям – вії, аж руді.
Що, вперше кинута розмаєм?
Не плач, не бути тут біді.
Сльозинки котяться неспинно,
Зайчисько листям шелестить.
Чи то привиділось, причинна,
Що ти зітхаєш кожну мить?
Гукнув щось здалеку хлопчисько,
Немов ти – вороння руде.
Сидиш на гілці, як в колисці,
І виглядаєш, чи не йде.
Ото причинна, люди добрі!
Зачувши шум від череди
Ти яблуком махнеш по лобі –
І тільки бачили!
Й тоді
Шукатиму тебе в малині,
Де, наковтавшись теплих сліз,
Заснеш невинно, як дитина,
Бо ж ніби першим він поліз.
Ну найсильніший, ну ж хлопчисько,
Йому – ні білу, ні руду..
Оно мале руде зайчисько
Дохрумує твою біду.
