24.11.2012 20:12

-

180

9 | 10

 © Оля Стасюк

Буває

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

Буває – холодно. Буває – дуже пусто.

Буває – навіть хочеться дощу.

А голос, голос! Як хрипучий згусток,

Хоча давно я зовсім не кричу.

Хоча давно слова усі забула,

Хоча давно вже замкнуті вуста.

Забудь що було і що ще не бУло.

Твої слова – хитрющий горностай.

Твої слова – як замкнена лисиця.

Мої, пташки, десь ділися давно...

А, може, це мені все тільки сниться,

А, може, сонце ще несе тепло.

А, бачиш, – річка вже не та, що вчора.

У неї інший голос, інша міць.

Я вже піввіку дуже хочу в гори,

До тих вогненних куполів-жар-птиць.

Я вже піввіку дуже хочу в казку.

Буває – навіть хочеться дощу.

Пробач за все. Але іди, будь ласка.

Ще поки я шепочу, не кричу...