Руда. Закохана. Причинна

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

Веде очима – як причинна,

А образ з голови не йде.

Зайчисько в сірім бурячинні

Самотньо вухами пряде.

У ластовинні сонце грає,

Колоссям – вії, аж руді.

Що, вперше кинута розмаєм?

Не плач, не бути тут біді.

Сльозинки котяться неспинно,

Зайчисько листям шелестить.

Чи то привиділось, причинна,

Що ти зітхаєш кожну мить?

Гукнув щось здалеку хлопчисько,

Немов ти – вороння руде.

Сидиш на гілці, як в колисці,

І виглядаєш, чи не йде.

Ото причинна, люди добрі!

Зачувши шум від череди

Ти яблуком махнеш по лобі –

І тільки бачили!

Й тоді

Шукатиму тебе в малині,

Де, наковтавшись теплих сліз,

Заснеш невинно, як дитина,

Бо ж ніби першим він поліз.

Ну найсильніший, ну ж хлопчисько,

Йому – ні білу, ні руду..

Оно мале руде зайчисько

Дохрумує твою біду.