Танок у безсмерття
ритмом рваная
поліфонная
інструментальная
какофонія... -
звуки ті струнні
й клавіатурні
крізь колони криштальнії
зростають,
зростають вони!
і звучить естакада
велично токатою
мільонами граней
осяйно мембранними.
розкраяний реготом
із дзвоном і скреготом
зриваючи зірочки,
зорійні сльозиночки... -
кручусь в колапсичному
танці космічному!
по галактикам скойчикам,
туманностям скоченим,
по струнам по лезним
арфи вселенській
немов би по сходинкам
без вдиху і продиху... -
кручусь,
кручусь в колапсичному
танці космічному!
охоплений хугами,
стихіями-стругами...
...простір зникає
в агоніях часу
і маячня є
мені за маячне!
самий лише морок,
лише зневіра
в живе і в суттєве
та в імовірність.
і сам я вже зниклий,
я вже не чулий -
не відчуваю
кручусь чи лечу я.
тіло на дотик -
нема його!
я - часть досконалого,
матерії маска -
нема мене...
я лиш несмілий
природи
подих
з руїн пірамід
світобудови,
які є свідками
людського світу
від початку,
його постання
і до останнього аж
світанку...
