Білий Танок
Абстрактний Романс
Звиваються хвилями коси,
Тужливо квилить альбатрос,
Не знає Любов перепросин,
Кохання жене перепрос.
У сивім тремтять павутинні
Надії Кохання рабинь,
Метляються блискавки сині
В уламках розбитих твердинь.
У пряній густій каламуті
На спокій чекати дарма,
Парфуми клубочаться люті,
Від зваби рятунку нема!
Солодке музичне прощання,
Терновий любовний вінок,
Панує безстрашне Кохання
І Білий кружляє Танок!
