23.12.2012 18:44
-
184
    
  3 | 3  
 © Чернуха Любов

Старий годинник

Механічно,  скрипуче  конає  старий  годинник,

Павутиння  між  стрілок  затримує  путами  час.

І  руда  позолота  -  з  гравюри  стіка  невпинно,

І  зозуля  вросла  в  дерев’яний  сухий  каркас.

Через  тріщини  скла  зазирають  суворі  цифри,

Їх  давно  не  дивує,  що  пилу  такий  об’єм.

Лише  царський  будильник  не  зовсім  іще  застиглий,

Один  раз  на  три  дні  прокидається  й  лунко  б’є.

Ось  тоді  оживає  палаців  забута  велич,

Молодий  музикант  налаштовує  свій  інструмент.

Білі  плаття  стирають  сліди  від  боїв  і  згарищ

І  руйнується  спокій  на  кілька  секунд,  ущент.

За  останнім  ударом  сумують  косі  зіниці,

Нефарбовані  вікна,    відкритих  дверей  косяк.

Для  обличчя  із  фото  не  можуть  хвилини  спиниться

І  цвіркун  насміхається  хриплим  своїм  «Тік-так».



м. Кривий Ріг, листопад 2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.12.2012 21:51  Деркач Олександр => © 

Чудово, люблю антикваріат, враження етюда в якому застиг час...Сподобалось!