Одночасно
Одночасно на трьох вершинах холодного міста,
На сталевих хребтах ще недавно корисних порід.
Де існують усі із життям надпростим несумісні.
Де вростають у вир поліграний стрімкий моноліт.
Одночасно в семи глибинах солоного моря,
На слуху двигуни історично-забутих човнів.
І скарби усіх душ потопельних, здається, поряд,
Під водою горять не погашені їхні вогні.
Одночасно в пустих кутках сліпої кімнати,
На панельних малюнках вирощую день майбутній,
Відчуваю вершини тілом своїм пернатим,
Краплі моря з глибин вже давно в моїх снах відсутні.
Одночасно із велелюбним небесним світилом
Відкриваюся, мружу очі, вдягаю жовте.
Ми стаємо сильніші від того, що нас не вбило.
Помремо для усіх, хто продав наші мрії вкотре.
м. Кривий Ріг, листопад 2012
