коли покидають нові знайомі
тиха зеленава річка повертає загублений човен
коротке прощання відбивається у тумані холодного ранку
випадковою проріззю темних вершин
у тобі мерехтить життя сотнями відчуттів
і незатишно від їх комбінацій
вперше за тиждень густого тепла
так лякає реальність
кватирка навпроти заграє із байдужим вітром
скрипить і гупає імітуючи голоси повної чаші
це було у минулому вітер гуляє тепер
неживими кімнатами гірко і порожньо
туга сердечна в’язка і німа
поволі стікає з обіднього столу у вітальні
густими краплями замащена підлога ступити нікуди
пальці липнуть до паркету і годі відмити
коли я стою на колінах
тиха зеленава річка підступає до спорожнілого дому
шелеститьі хлюпає у поріг із піщаного каменю яким бавилася в юності
проникає всередину крізь щілини
омиває тугу з ніг моїх
наповнює кімнати свіжістю гір
наша розмова з нею триває вічність
не сполохнувши стрілки годинника ні на мить
загублений човен
гойдається у моїй спальні
виколисує новий день
у ритмі
серця
