Лисячий менталітет
Лисиця здавна панувала у лісах
ЇЇ славетна хитрість всім відома
Обкрутить кругом пальця у звірятства на очах
І почувається кругом, як в себе вдома.
ЇЇ сусідом на той час був Їжачок
Він нірку збудував таку собі гарненьку,
При вході ліхтаря повісив на гачок,
І посадив охайний квітничок.
Все наче добре, як у всіх звірят,
Не спиться лишь одному їжакові,
Бо прикра Лиска посадила сад
І опинився він у тіні бузиновій.
Став почуватись наш Їжак, як в Петербурзі,
Коли на білу ніч перетворився день,
Троянди чахли, квітнути не в змозі,
Став мохом покриватись пень.
Замокли стіни і руйнується нора.
У їжака почали заростати очі.
Він поступово став подібним на крота -
Для чого йому очі серед ночі?
Ти, Лиско, хоч би втяла бузину,
Яка щоранку стука у віконце
І з кленом разом, тую аличу,
Вони нам заступають сонце.
Глузливо в очі рижохвоста погляда,
Затято похитала головою:
"Не зріжу бузину, бо лікарська вона!"
І вперто тупнула ногою.
Питає Їжачок вас тет-а-тет,
Чекає слушної поради,
Як побороти лисячий менталітет?
Ну відгукніться Бога ради!
