10.01.2013 23:38

для всіх

389

5 | 5

 © Тетяна Чорновіл

САМОТНЯ ЗИМОВА ЗІРКА

з рубрики / циклу «ПРИТЧІ»

У літню пору зоряної зливи

Між м’ятну сутінь пахощів ментолу

Край лісу зорі падали додолу

Й губили в листі марево тремтливе.

Павук у небо поглядав крізь віти, 

Заплівши павутинням всю ліщину, 

– Повинен я, – замислив, – неодмінно

– Собі у сіті зіроньку зловити.

Й як зірка раптом із небес злітала, 

В той бік тенета кидався сплітати:

– Ще трішки… Ще… Цю зможу вже дістати!

Та лиш зітхав, що спроба знов невдала.

Були тенета мушками багаті, 

Павук же не спинявся до світанку.

– Ось цю зловлю! – подумав наостанку

Й помер, не змігши мрію упіймати.

Від голоду, чи з іншої причини?

Хтозна. Зима снігами все приспала.

Лиш сон вартує над кущем ліщини

Та зірка, що в тенета не попала.