тут бачу одну людину, вона і підсобник, і поет. Таке буває в людей, які себе ділять "мученицьки" на частини і чекають, коли хтось "дуже особливий і розумний", бо Господь їм розуму не дав самим те зробить, збере їх як пазл, дасть їм доброї прочуханки, як на мене, і ще багато лікування. Цікаво було. Люблю притчі ваші).
притчу чула, що в першій строфі. мудро. гарна віршова інтерпретація. Друга строфа - то вже цілком і повністю Ваша. Я, як і Сашко, задумалася, що б я сказала... не знаю! я в реалі зазвичай нікому не кажу, що я можу писати. Хто знає, той і знає, просто так нікому не признаюся. Соромлюся? наче ні. Але й не горджуся. Якщо питають прямо:"а ти що, вірші пишеш?", то відповідаю, що трошки... Мені дуже подобається, як Ви обігруєте притчі. я ще перед різдвом одну почала, та так і валяється недописана, не получається так, як хотіла передати, повернуся до неї пізніше, як вже придумані рими з голови вивітряться.
цікаво, гарний вірш.другий не симпатизує, з третім зрозуміло-він позитивний, а перший, як поковирятись, цікавий екземпляр, наче й прагматичний, а може це тільки з першого погляду. коротше дуже сподобалось
