З-ЗА СИВОЇ ГОРИ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

З-за сивої гори

Червоне сонце встало,

Вигойдувало в хмарах промінці-вервечка,

Досвітньої пори

Ніч ніжно лоскотало,

Аж поки між снігів десь ділась недалечко.

Звабливих протиріч

Жадало полум’яно

Пірнало в білизну незайманого снігу.

Безумцю! Твоя ніч

Минула невблаганно,

Світанком не шукай нічної цноти втіху.

Та сонце серед хмар

Ятрило спогад знову,

Звертало на зиму дня докори резонні,

Скотило диску жар

У щедрість вечорову,

І щастям розлилось в тремкої ночі лоні.

Візьміть участь в обговоренні

11.01.2013 19:58 Сашко Новік

класно, точно що без обмежень)))

11.01.2013 19:58 Сашко Новік

класно, точно що без обмежень)))

спочатку серйозно: дуже -дуже класно, тремтливо-ніжно...
тепер в моєму репертуарі::)))))))))))) за другу строфу - штук 3 червоні квадратики)))))))))))))
ой, добалакаюся я!))))))) як доведеться самій щось публікувати, я ж в тих трьох кнопках заплутаюся!)))) отоді на мені всі й відіграються за мої жарти недоречні)))))) біда..)))



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ