15.01.2013 01:56
для всіх
413
    
  5 | 6  
 © Тетяна Чорновіл

МОНОЛОГ СНІЖИНКИ

МОНОЛОГ СНІЖИНКИ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

З глибин снігової безодні

В стрімкому вітрів віражі

Мчимось ми, тендітні й холодні,

Красиві – й до криги чужі.


Я – тінь зачарована лише

В іскристім зими завитку,

Лечу й подих вітру колише,

Сніжить в хороводі-танку.


В заметах згубитися мушу

У мить крижану самоти,

Бо сніжну споріднену душу

Не зможу… не встигну знайти.


Все ж рвуся з морозних полонів

Засніженого потічка,

Вишукую в віхолі клонів

Свою лиш…  І знов не така…


Це сонце пригріло на лихо,

Чи вже крижана самота?

Моя ти не знайдена втіхо,

Здається я тану… Розта…

Тетяна Чорновіл цікавиться

  • Тетяна ЧорновілМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.01.2013 20:39  Деркач Олександр => © 

Дуже гарно...не встигаємо, на жаль все ДУЖЕ швидко....

 15.01.2013 17:00  Каранда Галина => © 

а не знайде ж... візерунок сніжинки індивідуальний, як відбиток пальця... хоч це й здається неймовірним... танемо поодинці... гарний вірш.

 15.01.2013 15:27  Лідія Яр => © 

Гарно....а закінчення зачепило прямо за душу...і так не сподівано....

 14.01.2013 23:38  Сашко Новік => © 

класно, сподобалось