21.01.2013 08:38
Без обмежень
282 views
Rating 5 | 18 users
 © Ковалик Валентина

Поклич мене

Поклич мене через віки,

поклич, забувши про утому,

коли погаснуть всі зірки,

я прилечу до твого дому.


Поклич, коли болітиме душа,

поклич, крізь сльози та мовчання,

на крилах ночі вируша,

я розділю твої страждання.


Поклич, коли зупиниться планета,

і сонце згасне у очах твоїх,

я, подолавши всі тенета,

тепло долонь віддам своїх.


Поклич мене коли завгодно,

хоч подихом п`янкого вітерця...


Ти з тих, хто просто й благородно 

словами-іскрами розпалює серця.



 20.01.2013




Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.01.2013 16:41  Ем Скитаній => © 

збій у ритмі спровоковано певно збоями в серці і душі від хвилювань та емоцій...а віршик вийшов справжній, чуттєвий! 

 21.01.2013 13:45  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш душевний і пристрасний. Сподобався. Хоч дикі танці ритму трохи зіпсували йому репутацію! :)) 

Публікації автора Ковалик Валентина

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо