21.01.2013 08:38
для всіх
422
    
  17 | 18  
 © Ковалик Валентина

Поклич мене

Поклич мене

Поклич мене через віки,

поклич, забувши про утому,

коли погаснуть всі зірки,

я прилечу до твого дому.


Поклич, коли болітиме душа,

поклич, крізь сльози та мовчання,

на крилах ночі вируша,

я розділю твої страждання.


Поклич, коли зупиниться планета,

і сонце згасне у очах твоїх,

я, подолавши всі тенета,

тепло долонь віддам своїх.


Поклич мене коли завгодно,

хоч подихом п`янкого вітерця...


Ти з тих, хто просто й благородно 

словами-іскрами розпалює серця.



20.01.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.01.2013 16:41  Ем Скитаній => © 

збій у ритмі спровоковано певно збоями в серці і душі від хвилювань та емоцій...а віршик вийшов справжній, чуттєвий!

 21.01.2013 13:45  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш душевний і пристрасний. Сподобався. Хоч дикі танці ритму трохи зіпсували йому репутацію! :))