23.01.2013 08:13

для всіх

7 | 7

Диспут

Шкільна форма - "за" чи "проти"

Можна диспут відкривати

"Нащо тая форма треба?" -

Проказала одна мати.

Моя донечка, мов квітка,

Гарні платтячка вдіває

Тож вона либонь щаслива,

Що одежі повно має.

Друга мати каже: "Годі

Платтячками вихвалятись

В школу треба йти скромніше

Не втішатись, а навчатись".

Тут в розмову втрутивсь вчитель

Слухав він усіх уважно.

"Розкажу но я вам притчу"

І почав ось так поважно.

"Антрополог, дослідивши

Племя майя в Гондурасі

І навколо розсадивши

Їхніх діток мов у класі,

Так сказав : "Ось бачте кошик

Повний ківі і бананів?

Я його кладу далеко

Ось на тій густій поляні.

Хто скоріше вхопить кошик

З`їсть усеньке без остатку."

Ну і став чекать розв`язки

Хто хутчіш візьме приманку.

Дітки весело сміявшись

І за руки тісно взявшись

Разом кошика вхопили

І за мить опорожнили.

Виявляється малята

Лиш тоді щасливі стали,

Коли разом, в колективі,

Ті банани поїдали.

Диспут скоро закінчився

Всі додому розійшлися

І задумавсь тоді тато

В що синочка одягати?

Візьміть участь в обговоренні

23.01.2013 18:18 Ем Скитаній => ©

а віршик правильний, цікавий...про діточок з Гондурасу теж сподобалось.

23.01.2013 18:16 Ем Скитаній

цікаві діалоги тут...погляди Володі мені ближчи - в мене ніколи не було шкіль форми і галстука не носив - з піонерством якось не вийшло...але гарно одягнена людина - хіба то погано?..а скромність, як сказав один "великий" шоумен, то є хвороба, недолік в людині...не знаю, але форма - завжди обмежує і фізично, і духовно...не даремно ж попи у рясах.

23.01.2013 14:53 Каранда Галина => Володимир Пірнач

не по темі, але сподобалося...

"Я - учительница литературы и русского языка в школе в маленьком поселке. После института. Классного руководства нет. Пока что, как это называется, "свожу концы с концами". Решила подрабатывать, разместила в интернете объявление и уже год пишу в промышленных масштабах сочинения, курсовые, рефераты... Однажды мне пришел заказ на сочинение, тему которого я дала своим десятиклассникам. Хм... Написала... И точно: через три дня мне это же сочинение сдает круглая отличница! Не признаваться же, что сама писала? Поставила пять. Через месяц задаю им новое сочинение. Видимо, та отличница меня разрекламировала. Сваливается ДЕСЯТЬ заказов на сочинение по этой теме. Ну и что в итоге? Сама задаю сочинения, сама их пишу, сама проверяю. Детям на все пофиг. Школе пофиг тем более. А мне не пофиг, но я хочу нормально жить и есть. КМП."

Вічна тема.
Переводячи проекцію на дорослих видно, що тема відкрита:
У маленькій компанії, директор дуже переживає за імідж, і змушує всіх без винятку ходити на роботу в костюмах. Змушує так ходити навіть якогось бідового наладчика, який крутить гайки на установках, здавалося б якого чорта той наладчик має тягати незручний костюм, який піде по.. дорозі через пару тижнів таких випробувань.
У великих компаніях, одягаються в бізнес стилі лише ті хто ходять на зустрічі і презентації, ті хто сидить в офісі і робить свою роботу не зобов"язаний притримуватись дресскоду. Один мій знайомий аналітик ходить на роботу в кедах і майці, і йому так зручно, бо костюм не підвищить рівень його IQ, а некомфортність заважає роботі..
Цікавий текст.

23.01.2013 12:13 Деркач Олександр

Класно, сподобалось як написано...а тема суперечлива і вічна - індивідуальність, індивідуум чи колективність, статки на показ і комплекси бідності...

23.01.2013 12:02

Форма потрібна в школі для того щоб не підкреслювати перед дітьми вищі чиїсь статки. Батьки бутьте розумними, згадайте радянські часи коли всі діти були рівними принаймі в школі, а вірш прекрасний повчальний. Дуже дякуємо.

нам би повчитися в тих діток з племені... Мені дуже сподобалася суть.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ