Диспут
Частина 1Знов Різдвяне
навкруги невидимі
Образи.
Люди не чують їх розмову.
Колиска зі Спасителем,
навкруги невидимі
Образи.
Люди не чують їх розмову.
Образ янгола
Спаситель народився.
Образ демона
Ще Іпостась одна, Навіщо?
Образ янгола
Так треба, Демоне. Творець - Він краще знає.
Образ демона
Не може знати краще Він за мене,
мій кревний Брат - і ворог і рідня.
«Усе створив Господь!» -
Писання Каже,
а Хто Самого Господа
створив?
Образ янгола
Облиш думки ці єретичні!
Образ демона
Мовчи, слуга у янгольській подобі,
Ти раб, де думати тобі?
Хто Господа і мене разом з Ним,
Створив?
Не знаєш?
Слухай, розповім:
«Існує Всесвіт Нескінченний і Безмежний,
Розумний,
а Себе пізнати
не може навіть Він!
І час від часу
породжує Оте, що звеш ти – «Мій Творець!»
Творець – уміщує дві Постаті –
Сліпучу Білу і Сліпучу Чорну,
для того, щоб вони у боротьбі
утворювали Таїнство Життя!
Все інше звідси: Боги, Янголи
та Демони з Чортами.
Минало безліч незліченних Літ,
і от, нарешті, створено Людину!
Віками у середині Себе
з Дияволом до того бився Бог
і зовні теж борні не припиняв.
Тепер же – усередині Людини
і зовні теж
Ми нескінченну ведемо війну,
здійснялось щоб Життя…
Отак,
насправді,
відбувається усе!
Людина – це перетин Ліній Всесвіту
Ясного!
Все на Людину замкнене Життя.
І якщо, раптом, щезне десь Людина,
зруйнується все наше існування.
Ми щезнемо також – всі Боги, Демони,
і Янголи з Чортами.
Коли ще Всесвіт зможе знову
сотворити
Локального Творця Нового?
А, може,
що –
Нізащо і Ніколи!?
Та досить вже
слова на тебе, нерозумний,
витрачати марно.
Прийшов я, щоб Спасителю
укласти Шану.
Не знаю сам чому,
та симпатичний дуже
Він
Мені!
……………….
Київ 2005 рік