У маминих косах заметіль мете
з рубрики / циклу «Матусі»
У маминих косах заметіль мете,
Старість до неньки у гості іде,
Так швидко роки пролітають,
Мамині руки втоми не знають.
Зимніми вечорами рушники вишиває,
Серця частинку в них мама вкладає,
Для онуків шкарпетки в’яже тепленькі,
Щоб не замерзли ніжки маленькі.
Для доні кофтину пухову зв’язала,
Щоб завжди матусю вона пам’ятала,
І за сина також не забула мама,
Вона йому светра теплого зв’язала.!!!
І так цілу зиму клопочеться ненька,
Ще багато хоче зробити старенька,
Усім дітям в серці вона місце має,
З ранку до вечора роботу шукає.
Мама рідну землю всім серцем кохає,
Вона з нетерпінням весну чекає,
Як сонце пригріє ніжно біля хати,
Мама на городі стане клопотати.
Садки рясним цвітом стали розцвітати,
Пташки стали гнізда собі будувати,
Соловей на калині пісню співає,
Мама дітей в гості на свято чекає.
Встала на світанку в печі розтопила,
Тісто з любов`ю на хліб замісила,
Хліб той свіженький доня так любить,
Вона за те неньку ніжно приголубить.
І за сина ненька також пам’ятає,
З сиром вареники йому виробляє,
І для внуків бабця гостинці теж має,
Гарбузове насіння з печі виглядає.
Під вечір стомилась сіла на порозі,
Благослови Боже дітей у дорозі,
Дала всьому ладу усе поробила,
Мить одну матуся лише відпочила.
На стежину вийшла на шлях поглядає,
Кого не зустріне про своїх питає,
Тут гомін почула уже біля хати,
Бігли внуки бабцю рідненьку вітати.
Затремтіли руки у старої неньки,
Де ж це ви взялися мої ви рідненькі,
Оселя матусі оживає вмить,
Кругом сміх дитячий дзвіночком дзвенить.
Усіх пригостила спати положила,
А сама тихенько на ослінчик сіла,
На коліна стала Богу помолилась,
Іконам на покуті до землі вклонилась.
Дякувала Богу, сльози покотились,
Де ті роки неньки молоді поділись,
Біля доні стала довго розглядала,
Така вона гарна, як маківка стала.
А у сина кучері в’ються над чолом,
Став він ніжним батьком, хоробрим козаком,
А онуки, Боже, як ті ластів’ята,
Вони такі схожі всі на свого тата.
Так і не помітила, уже зійшло сонце,
Заглянуло мамі у саме віконце,
Знов на кухні мама стала клопотати,
Діточкам сніданок треба готувати.
Так швидко дні в клопотах неньці пролітають,
Вже діти в дорогу знову вирушають,
Затремтіло серце у старої мами,
Пишіть листи дітки, шліть телеграми.
Мамина оселя знов засумувала,
Дітей у дорогу ненька проводжала,
Всіх пригорнула, всіх благословила,
Щасливої дороги в Бога попросила.
Засіяли в небі ясно-ясно зорі,
Іншої не хоче мама собі долі,
Знову біля хати буде клопотати,
На дітей у гості кожен день чекати.
м. Славута,