Прерогатива
Буденний ранок палко ломить вікна,
І в сотий раз я згадую тебе.
Мені вже навіть в морі стало мілко,
Усе життя у марноту пливе.
Боюся відшукати в хвилях вулиць
Я погляд твій, що спопеляє мітко.
Невже кохання вік моїх торкнулось?
Задумалась...і в серці стало гірко.
Себе я день за днем картаю тихо.
Коли вже згасне ця холодна днина?
Для мене ця любов, як справжнє лихо.
І ти вже не моя прерогатива.
17 вересня 2012р.
