Моя орбіта
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Відчувати – моє. А от жити – це вже не до мене.
Розбивати думки, ніжні мрії метати – моє.
Я не знаю, що знаю, що знатиму ще достеменно.
І не знаю, що буде, і вже не пізнаю, що є.
В мене інша планета і навіть окрема орбіта.
В мене інші розвали, завзяття, думки і буття.
Я ЗАВЖДИ буду поряд – маленьким негаснучим вітром,
Що ЗАВЖДИ буде радий удачам чужого життя.
Я не знаю, чи буду, чи, може, добуду до злетів.
Всіх запрошую в гості! Я рада усім – ну і що ж?
Адже в мене однаково – інша, окрема планета
На орбіті окремій і з Сонцем окремим також.
Як не хочете – я турбувати ваш спокій не буду.
Хай спокійно живуть золоті атмосфери планет.
Я люблю вас найдужче, які б не були ви там, люди!
Всіх люблю я. Напевне, це й має робити поет.
Хай ви злі чи холодні, щасливі, розкидані світом –
Прилітайте до мене, будіть мої дзвони від сну!
Все, бувайте! Пора на свою невеличку орбіту,
Відновити в думках ту закохану, вічну весну.
20.12.2012
