Підлітки

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Ріки знов натягнулися жилами.

Вже не вперше втрачаємо ми.

Ми збирались, збиралися з силами!

Але врешті все ж стали людьми.

Не хотіли у стінах лишатися –

Там чотири стіни, наче… смерть.

Ми в промінні хотіли купатися

І пірнати в свою круговерть.

Стоїмо тепер – група над прірвою.

Вже назад не повернемось ми.

У дитинства сторінки розірвані,

І ми – хоч-не-хоч – стали людьми.

Сонце вже не засяє жоржиною,

І інакшим буде кожен спів…

Хто примусив вас стати людиною?

Хто жорстоко і підло посмів?...

Стали більшими, може, і вищими,

Вже назад не вернемося ми.

Ми хоч підлітки, але вже знищені,

Бо чомусь раптом стали людьми.

Візьміть участь в обговоренні

03.02.2013 12:37 Чернуха Любов

Самий найважчий перехідний момент. Підлітки взагалі також люди, просто дуже емоційні їх переповнюють протиріччя. Вибирайте вірний шлях і вперед!

02.02.2013 23:26 Світлана Рачинська

У душі, завжди, хочеться бути дитиною! Забувати образи після першої цукерки, не знати матеріальних проблем, вірити , що скоро прийде сонячне літо, а якщо щось не так - поруч завжди є мама!!! Ностальгічно)))

ось тобі й на... а я б не хотіла назад, в дитинство...



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ