1947
Колись бабуся у розмові
Вела історію свою
Про юності роки тривожні,
Про ненависну ту війну…
Мені цікаво було знати,
І я питав її про все,
Не міг допитливість тримати:
- Що, найстрашніше над усе?
- Страшніше?.. Голод…
І від слова, як по залізу, загуло,
Старенька втамувала сльози:
- У сорок сьомім… це було…
На столі три колосочки,
Як золото, стиглі,
А в самої троє діток,
Такі ніжні, милі.
Все розклала, подивилась
На тії пожитки,
Зажурилась, та й почила
В добрім сні на милість.
Тихо спала, в сні витала,
В степу ноги била,
Виглядала з далей щастя,
З милим говорила.
Що недоля - стала доля,
Лиш собі зізналась,
Де ходила - не журилась,
Що сама зосталась.
Боже! Боже милосердний!
Змилуйся над нами,
Дай нам хліба, щоб ходити
По землі ногами.
Не пусти до хати ката,
Коли сонце раннє,
Він не має в серці жалю -
Забере останнє.
Бог не бачив, як подвір’я
Комуна стоптала,
Грюкала у хатні двері,
Спати не давала.
- Відкривай же, божевільна
Та давай скоріше,
Як сховаєш кусень хліба,
Буде тобі гірше!
І схопилася Оксана,
Наче і не спалось
- Змилуйсь, добрий чоловіче,
Я ж сама зосталась.
Що я маю? Лиш на бога
Кладу всі надії, .
А про хліб останній місяць,
я лиш тільки мрію.
Та не знають бузувіри
Людського страждання,
Бо «гнуть» спину на країну
З вечора до рання.
Відбирають до остання,
Не впаде зернина,
Не одна на Україні
Зів’яла калина.
Не одна на Україні
Мати посивіла,
Схоронивши своїх діток
Від журби згоріла.
- Відкривай!!! Тріщали двері,
А далі не чула.
Лиш майнуло в мить останню,
Колоски забула.
На столі три колосочки,
Як золото стиглі,
А в самої троє діток,
Такі ніжні милі.
Змилуйсь! Соколе величний,
Прийми за дбайливість,
Я прохатиму у бога,
Хай шле тобі милість.
Звіром старший подивився,
Відштовхнув дівчину
І зірвав, неначе буря
Із плеча хустину.
- Мариш Богом,
А ти знаєш?
Бог – товариш Сталін!!!
Це у нього ти повинна,
Попросити жалю.
Кажеш, хліба ти не їла
І куска не маєш,
Чому ж зерно в колосках
на столі тримаєш?
Відступилася Оксана,
Не стала прохати,
Віддала добуте збіжжя
Те що було в хаті,
А на відкуп ще й ряднину,
Що сама вкривалась.
Дякувати комуністам,
Що з дітьми зосталась.
