Афганські хлоп`ята
Ростила мати сина,
Любила, доглядала,
Та от пора настала
Війна його забрала.
Дивився в очі смерті,
Не відступав на йоту,
Афганської долини
Він чув виття койота.
Чужі він бачив скали
Та в них красоньки мало,
Бо з кожної щілини
Стирчав багнет душмана.
Він свою чашу випив
І не ховавсь за спини,
Привозив друзів вірних
В цинкових домовинах.
Війна їх покрутила,
Хто в пеклі був тім, знає
І душі обпалила
Вояк все памятає.
