Не чекала

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

Не чекала любові. От - вірте чи ні – не чекала.

Може, ненависть люту, чи біль, чи вогненну печаль.

Чистоти було мало, тепла не зимового мало.

От вона і ховалася спершу під темну вуаль.

Тихо кралася в сни і цілунками їх не спиняла.

Припорошила вії – зима ж, хоч любов, та зима!

Чистоти було мало, вогню піднебесного мало!

І пориву не було. Буває – пориву нема.

Не чекала любові. І свічки її не палила,

Якби знала – нагріла б оселю і стерла сліди.

А вона була поряд, з вуаллю, як чорна на білім,

Розпаляли її ці зимові страшні холоди.

І раптово – зайнялася. Мить – навіть менше! – минуло,

І вуаль розлетілась на тисячі й сотні ниток.

Може, сонце піднялось, чи поклик одвічний почула, -

Це ж-бо був тільки крок. Хоч і вічний, але – лише крок.

Не чекала любові. От - вірте чи ні – не чекала.

Може, ненависть люту, чи злість, що б вогнем залила.

Чистоти було мало, тепла не зимового мало,

І пориву. І сонця. А квітка любові цвіла.