08.02.2013 20:43
для всіх
367
    
  2 | 2  
 © Оля Стасюк

Дощ

Дощ

з рубрики / циклу «Мініатюри»

Отак завжди. Напишу дивне слово.

Нехай живе, як тепла пастораль.

Надворі - дощ. І скрапне небо знову,

І змиє попри біль свою вуаль.


Отак минуле буде гомоніти,

На спис узявши відгомін віків.

Гуркоче поїзд....Я ще буду жити.

У мене ще багато теплих слів.


Прийдешнє хай приходить, і неспинно

Нехай воно несе довжезний вік.

Над золотими криками калини

Замерз пекучий місяць-оберіг.


Отак завжди. Вогонь, синіший моря,

Підпалить небо - аж до забуття.

Сьогодні бігла річка неозора

І закрутила дерево життя.


Сьогодні сонце, як вдова небесна,

В жалобі голосній втекло в піски.

І тільки піднімалися воскреслі

Під водами торішні колоски.

Оля Стасюк цікавиться

  • Оля СтасюкМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.02.2013 12:17  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш справді філософський! З настроями нижче плінтуса! Для чого тобі довжезний вік з такими настроями???