08.02.2013 20:43
© Оля Стасюк
Дощ
з рубрики / циклу «Мініатюри»
Отак завжди. Напишу дивне слово.
Нехай живе, як тепла пастораль.
Надворі - дощ. І скрапне небо знову,
І змиє попри біль свою вуаль.
Отак минуле буде гомоніти,
На спис узявши відгомін віків.
Гуркоче поїзд....Я ще буду жити.
У мене ще багато теплих слів.
Прийдешнє хай приходить, і неспинно
Нехай воно несе довжезний вік.
Над золотими криками калини
Замерз пекучий місяць-оберіг.
Отак завжди. Вогонь, синіший моря,
Підпалить небо - аж до забуття.
Сьогодні бігла річка неозора
І закрутила дерево життя.
Сьогодні сонце, як вдова небесна,
В жалобі голосній втекло в піски.
І тільки піднімалися воскреслі
Під водами торішні колоски.