06.11.2012 15:15

-

180

7 | 7

 © Оля Стасюк

Сірі будинки

з рубрики / циклу «Мініатюри»

Ці сірі будинки – як склепи.

І ми кілька років тому

Свої поховали тут септи,

Занурили в сіру пітьму.

Поховані наші бажання

Лежать зовсім поряд, як в сні,

Аж доки пора відмирання

Не дасть повернутись весні.

Тоді зацвіте розсип степу,

Прокинуться очі землі...

От тільки будинки, як склепи,

Пусті, будуть спати в імлі.

Не йди на цю вуличку тиху,

Де плющ огортає дахи.

У тріщинах стін чорне лихо

Навік забере кольори.

І хоч тут цвіте горобина,

Не вір тим будинкам старим –

У них темні очі дитини,

А в дверях – задушливий дим.

Їм байдужі всі наші лепти,

Бо старість не стерти з лиця.

Ці сірі будинки – як склепи.

Ми тут поховали серця.