28.02.2013 15:35
для всіх
277
    
  9 | 9  
 © Тетяна Чорновіл

ГУДОК

ГУДОК

з рубрики / циклу «СПОМИНИ»

В пам’ять про маму…
Події далеких п’ятдесятих років.

Гуде гудок. А їй не на роботу!

Простуди сум підкинула зима:

Гарячка в тілі – до липкого поту,

У грудях хрип і сили геть нема.


Та не біда! Нема коли вмирати!

Вилежуватись в ліжку теж не слід.

Це ж стільки в ночвах можна перепрати

І полоскати збігати на лід.


З коромислом прання скрадалась, квола,

По кучугурах ранньої імли.

Від бовтання у кризі пальці коле –

Невчасно, мабуть, зашпори зайшли…


О! Знов гудок! З роботи перша зміна

Повз ополонку зараз буде йти!

Це ж хтось з пранням впізнає неодмінно

Й наміриться начальству донести!


Під гору йшла крізь снігову порошу

Заметами хрумкими навпрошки.

В коромисла вчепились мерзлу ношу

Червоних рук задублі буряки…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.02.2015 14:07  Панін Олександр Мико... => © 

Дуже гарно, чутливо, ніжно. Всупереч усім труднощам, мамо - то святе.

 01.03.2013 17:20  Наталя Данилюк => © 

Щемно...Нелегкі часи були, всього довелось натерпітися нашим мамам і бабусям...

 01.03.2013 15:16  Каранда Галина => © 

сумно... дуже сумно... наші теж так жили... Хороший вірш.

 01.03.2013 13:51  Деркач Олександр => © 

ДУЖЕ...нагадали мені - коли у мене перший народився, у місті була аварія, зима і води в будинках не було з тиждень, так я із своєю мамою ходили на річку прали пелюшки, (памперсів тоді ще небуло, 83-й рік)))...так то всього декілька днів...

 28.02.2013 23:33  Антоніна Грицаюк 

Гарний вірш.Перед очима колишні фільми і розповіді старших.А особ-
ливо те зимове прання на річці,біля криниці.Ще досі відчуваю ті зашпари.

 28.02.2013 20:18  Савчук Віталій Володимирович 

Як не дивно, але коли на дворі 21 сторіччя, для нашого українського села це і до тепер не дивина... А вірш гарний, сподобався...

 28.02.2013 19:51  Тетяна Белімова => © 

Дуже болюча замальовка... Жіноча доля в Україні завжди була важкою, мабуть, у всі часи.
Трепетний спогад про маму, найріднішу людину... Так хочеться, щоб були з нами довше!
Дякую Вам! Чудова поезія!

 28.02.2013 16:48  Ем Скитаній => © 

дійсно, людина ніц незначила нічого...людей тоді просто поїли всіляким пойлом, аби задурити "бОшки" і затулити душі...я сховасвся в поезію, мабуть, тим і врятувався...а то б точно заалкашив би...

 28.02.2013 16:22  Ем Скитаній => © 

ох, ця совітська реальність!..тоді і в кращі часи було не дуже то і солодко, а що вже казати про часи, описані у Вашому творі - картину змалювали дуже натуралістично...особливо про руки.

 28.02.2013 15:22  Чернуха Любов => © 

важкі були часи..