Горить вогонь
Горить вогонь. Як памятка. Як знак.
З граніту виривається на волю,
Лоскоче пломенем біль ран і честь відзнак
І память накарбованих героїв.
Оце - герої! Справжні. У стіні.
Під тонами граніту-постаменту.
Тілами закривали шлях війні
Під кононаду - не під комплименти.
Їм в подвигу не кидали квітки,
Замість фанфар лиш вибухи лунали.
А зараз - тут покояться кістки
Й салюти залпом у виску озвались.
Коли ж настануть ті святі часи,
Так щиро жданні і такі пророчі,
Коли твої, УкрАїно, сини
Не будуть заглядати смерті в очі!