Єретик
Яну Гусу
Велика площа
Звучить моє ім‘я,
Криваве, горде, зранене,
Нещасне…
Прекрасний ранок, чистий і пянкий
Він мій…
Ведуть окремо.
Найбільше вогнище – мені.
Це по гріхах.
Мабуть найбільший грішник?
Мабуть…
А день, а сонце…
Який же він прекрасний!
Останній день.
Він мій…
А натовп, о нещасні.
Пісні і квіти, і гітари.
Найбільше свято.
Боже правий,
Я жертва
Служителів своїх…
Шумують люди:
«Вогню, вогню».
І падає камінь з душі
Піднявши голову
На радість і потіху
Помалу відтягуючи час.
Іду на вогнище.
Немає часу!
Мого часу…
Нічого я не встиг,
І не зробив
Що я шукав, чому я жив?
Чому я тут?!...
До губ хреста.
Не каюсь, Не корюся!
І раптом…
Дайте мить, останню мить!
Мою…
Але…
Відразу спалахнуло
Полум’я дике
Вітрилами далеких каравел…
Стелився дим
Так низько низько.
Згорав на площі славетний єретик.
2004
