29.06.2014 16:56
для всіх
187
    
  2 | 2  
 © Іра Зима

Єретик

Яну Гусу

Велика площа

Звучить моє ім‘я, 

Криваве, горде, зранене

Нещасне…

Прекрасний ранок, чистий і пянкий

Він мій…

Ведуть окремо.

Найбільше вогнище – мені.

Це по гріхах.

Мабуть найбільший грішник?

Мабуть…

А день, а сонце…

Який же він прекрасний!

Останній день.

Він мій…

А натовп, о нещасні.

Пісні і квіти, і гітари.

Найбільше свято.

Боже правий, 

Я жертва

Служителів своїх…

Шумують люди:

«Вогню, вогню».

І падає камінь з душі

Піднявши голову

На радість і потіху

Помалу відтягуючи час.

Іду на вогнище.

Немає часу!

Мого часу…

Нічого я не встиг, 

І не зробив

Що я шукав, чому я жив?

Чому я тут?!...

До губ хреста.

Не каюсь, Не корюся!

І раптом…

Дайте мить, останню мить!

Мою…

Але…

Відразу спалахнуло

Полум’я дике

Вітрилами далеких каравел…

Стелився дим

Так низько низько.

Згорав на площі славетний єретик.



2004

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.06.2014 10:53  Світлана Рачинська => © 

цікавий твір!