В долонях догорає вже вогонь
В долонях догорає вже вогонь,
А радості слова стають чужими
Мій Боже, від спокуси захоронь,
Щоб в якусь мить ми знов не стали злими.
Безжальний вітер нас кудись несе,
Боротись з ним уже немає сили.
Мій Господи, пробач мені за все
Що у житті неправильно вчинила.
Страждає тіло, а душа тремтить,
Повітря повне болю і тривоги.......
У цю незграбу аж до крику мить
Чекаю прятунку лиш від Бога.
Я хочу, щоб не гас в душі вогонь,
Щоб однією стежечкою йшли ми.
Мій Боже, від спокуси захоронь,
Щоб в якусь мить ми знов не стали злими......
