Ем Скитаній
ото і все...- усе тепер минуле.
усі літа у сумці на плечі.
скінчилась казка - миттю промайнула,
якій услід лиш поглядом мовчи.
і кличе шлях...- там легко заблукати,
там суєта, там марнота без меж
і за коханням спогади про втрати...-
піду, а ти усе це не збагнеш.
останній погляд. помахи руки.
що ж, прощавай...- яка гіркота в слові!
тут біль душі з віків і на віки,
воно в житті мов віхою на зломі...
але - Бог з ним! - лови букет удач!
мені пора - в дорогу кличуть далі...
01.03.2013 12:42 Деркач Олександр => © |
 Сподобалось...ВІРШ, а стан теж знайомий...майстерно передано... |
28.02.2013 20:30 Тетяна Белімова => © |
 Мені чогось здалося, що ця поезія Ема Скитаній ще не дописана... Якось обірвана на півслові... Його ще повернуть, скажуть, щось таке "повертаюче" з далеких-далеких мандрів!!! Мені так здається... |
28.02.2013 15:53 Чернуха Любов => © |
 літа у сумці на плечі - сподобалось, тягнемо цей безцінний багаж... |