Вічне кохання
з рубрики / циклу «Про долю»
Лиш сонце за обрій тихенько зайде,
Моє серце, любий, тебе уже жде,
Душа завмирає від твого кохання,
Такі чомусь довгі хвилини чекання.
Місяць на небі всміхнувся мені,
Весело сяють яскраві зірки,
Замріяно на небо стою і дивлюсь,
Ще мить і до тебе я пригорнусь.
Ось по стежині ти лугом ідеш,
Кохання своє для мене несеш,
Ніжно цілуєш в дівочі вуста,
Весь вік, коханий, я буду твоя.
м. Славута,
