КОЛИСКОВА ДЛЯ КОБЗАРЯ
з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»
До днів пам’яті нашого Тараса Шевченка
Колихала мати сина
В нетопленій хаті,
З свічки світла гра настінна
Тіні волохаті
Накидала в тьмянім блиску
До темного схову.
Мати торгала колиску
Й тихо колискову
Шепотіла, мовби кволе
Пророцтво жіноче.
Слухай, милосердна доле,
Слухай, темна ноче:
– Спи-засни, моя дитино…
Благатиму в долі
На вік тобі неодмінно
Багатства і волі
Й мати силу, чи то змогу,
Замість сліз – співати,
Слова доброго святого
В щасті зазнавати.
А ще… – змовкла на півслові
Та й плакати стала…
Доля ж щось у колисковій
На вус намотала.
Дала волю від кріпацтва
В бунтарській незгоді,
А духовного багатства –
То й змірити годі.
Добре слово, мов причастя,
На весь світ лунає.
Чи ж зазнав, Тарасе, щастя?
Лиш Бог святий знає…
