11.03.2013 00:14

для всіх

254

4 | 4

 © Оля Стасюк

Мовчанка

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Замовчені – найкрасивіші мрії,

Найкращі в світі – нерозкриті сни.

В мовчанці цій живе якась надія –

Ми ж недарма ховаємо думки.

Ніхто не знає, що в тобі твориться.

Ти, може, зараз вже за сотні миль.

Ти, може, зараз сонце – чи Жар-птиця, –

Бо сонцем легше пережити біль.

Ти, може, зараз десь в таких країнах,

Куди не заглядав ніхто в житті…

Слова занадто всотують хвилини,

Але все рівно будуть в забутті.

Ми взагалі – ходячі піраміди,

У кожного – достатньо таємниць.

Коли слова стають звичайним хлібом,

Ми у собі вбиваємо Жар-птиць.

Найкращі мрії – нерозкриті мрії,

Думки, ідеї, – все, що в нас живе.

В мовчанці цій живе якась надія,

І ця надія – те, що справді є.