Доля і думки
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
То не, то не я, то думки!
То все доля неправильно пише.
То вона засадила стежки
І скупала дерева у тиші.
То вона розпалила серця
В найспекотніші пори липневі.
То вона на кінці олівця,
То вона вітром нищить дерева!
І керує рукою вона,
Розсуває суцвіття акацій.
І ці мрії спалила дотла,
І пустила жадобу до фракцій.
То вона обдирає людей,
То вона збудувала хороми,
Відпустила аж за Єнісей
Часточки українського дому.
То не я – не дивіться ви так!
То думки, чорні птиці лукаві.
Доля ділить – хто цар і жебрак,
Доля ділить убозтво і славу.
Це не я, то думки все лихі.
Он дивіться – такі ж пересічні,
Наче сови, як сови нічні,
Може, вже промайнулі. Чи вічні.
