Дивоцвіту мить

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Де? Коли? А хто питає?

Десь у зорях між думками,

Поза миттю і віками

Диво-квітка розцвітає

Чарівними пелюстками.

Цноти лагідної злива

В тім магічному видінні,

Осяйної світлотіні

Незбагненна суть вразлива

Стигне в неба мерехтінні.

За свідомості межею

Зойкнули і стихли зорі,

Пелюсток струмки прозорі

Стрепенулися з душею

У жадання неозорі.

Хтось мудрує: – Не властиво…

Ще не вивчена потреба

В квітці зоряного неба…

Та нуртує цвітом диво

Знову й знову. Лиш для тебе.

Візьміть участь в обговоренні

16.03.2013 13:44 Деркач Олександр => ©

Красиве наповнення, в легкій але елегантній формі...

14.03.2013 21:08 Сашко Новік => ©

класно

))))))))от-от! про різноманіття форм я хіба перебільшувала?:))

14.03.2013 16:59 Мар Мишка

Які чудові і фото і вірш

14.03.2013 16:57 Оля Стасюк

дуже-дуже ніжно!

"Хтось мудрує: – Не властиво…", - хай собі й далі мандрує-мудрує, а нас своє робити - диво-квіткою захоплюватися!))
Такі переплетіння слів і їхніх значень, що хочеться вигукнути, як Голохвастий "аж страшно!")).
Дуже сподобалося!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ