Чернуха Любов На вигляд звичайнісіньке дівча
Прозорий колір візерунку шкіри,
Зап’ястя, ніби гілочка лози.
Достатньо сили та замало віри,
Клубок енергій між думок сльозить.
- Не з цього світу! - висновок завчасний
Клеймом болючим мітить кожен крок.
Звідкіль береться незборимий власний
У відповідь віршований кидок.
І хоч думки тривожить інший вимір,
На вигляд звичайнісіньке дівча,
Допоки з вуст не вирвуться нестримні
Рядки, що медом з правдою гірчать.
м. Кривий Ріг, березень 2013р
16.03.2013 15:25 Сашко Новік => © |
 гарно. теж поміряв на когось)))) |
16.03.2013 10:00 Деркач Олександр => © |
 На вигляд звичайнісінький, а вчитаєшся - чудовий вірш... |
16.03.2013 00:47 Дебелий Леонід Семенович |
 Чудово! Віра і талант роблять чудеса! |
16.03.2013 00:20 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже гарно! Дівчатко чудове! |
15.03.2013 23:37 Ірина Затинейко-Михалевич |
 неймовірно...без слів...наостанок - така насолода...я собі навіть приміряла цей вірш під одне звичайнісіньке дівча...) |
15.03.2013 23:20 Світлана Рачинська |
 У такому тендітному зап"ясті - стільки сили!!! Ваш віршований кидок, зовсім не гірчить))) Глибоко!... |