Лист-зізнання Зимі
Закружляй мене, Зимонько, ти у своїй сніговерті
І скажи, хто для тебе я - Єті, а чи Сніговик?
Чи судилось від Сонця діждатися талої смерті,
Чи ж податись де вічні сніги, до яких уже звик?
Встиг тебе покохати, моя білосніжная панно.
Долю випроси в Неба, щоб снігом міг стати твоїм.
Прикрашатиму завше тебе у мережний серпанок,
Буду поряд з тобою на вік, там де сніжні краї.
Я тебе одягатиму лиш в оксамитові шати,
Купуватиму в Сонця найкращу коштовність буруль.
Буду вічно, ти чуєш, тебе Білосніжко, кохати,
Стану шлейфом сніжинним твоїм... Я - твій сніжний король.
