26.03.2013 10:40
for all
207 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Кміть-Балицька Юлія-Анна

Погляд

А давай без лишніх слів?

Бо вже немає про що писати…

Давай так, як ти хотів –

Поглядом свої думки казати…


Як я змовчу-ти зрозумієш,

М`яко опустивши очі…

Сказати щось волієш -

Та я чути не хочу.


Наші стіни мають вуха -

Казяться від невідомості..

А ти мене просто слухай.

Слухай до втрати свідомості…


Не палають очі. Темні від втоми…

Тухнуть від безсонних ночей..

Звідси ніхто не хоче додому –

Розриваючи союз отих очей…


Втече ніч.. Прийдеться говорити…

Стіни заніміють від щастя..

І ми знову продовжуємо жити..

Не даючи погляду впасти…



Львів, 2012

Публікації: Кміть-Балицька Юлія-Анна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 26.03.2013 20:06  Тетяна Чорновіл => © 

Як у галактиці Кін-дза-дза... 

 26.03.2013 19:53  Олександр Новіков 

непогано 

 26.03.2013 01:16  © ... => Каранда Галина 

Ааааа.. зрозуміло) Дякую) 

 26.03.2013 01:14  Каранда Галина => © 

) Ліричний Герой))) 

 26.03.2013 01:12  © ... => Каранда Галина 

))))))) Ахахаххахаха, я щось не подумала навіть про це)
А що означає ЛГ? 

 26.03.2013 01:04  Каранда Галина 

Класно останній рядок!
) висновок: всім Вашим ЛГ - виспатися! щоб очі не "тухли" від безсоння!) ( до речі, слівце-то не лише з свічками асоціюється, але й з яйцями... Думайте про реакцію читача)))))))))))