Скиталець
Мов ворон білий, вовк в овечій шкурі,
Чужий серед своїх, на чужбі - свій.
Скиталець світом, з ним же - в непокорі
Із зору точкою своєю з-поміж вій.
Згубився в часі, а чи прагнеш істин
В їх пошуках? Нанизуєш на нить
своєї долі злети. Радше лізти
трав нижче і тихіш води, що снить.
Та ні ж бо! Гордий! Сам собі керманич!
Що нам синиця? Журавлиний ключ
в руці тримати б... Манить висі далеч
і з власним поглядом на все з-поміж колюч.
