Я тут вже давно, тихенько сиджу, скромно.
Влізти б мені в чужі балачки - стрьомно.
Сиджу і мовчу, язик хоч свербить в мене…
Ще скажуть – диви, лізе куди, зелене!
Ой-йо, ой-йо, ой-йо. – стрьомно!
Ой-йо, ой-йо, ой-йо. - страшно!
Казали – заходь! хлопець, мовляв, цікавий.
Ось я зайшов, вибрав момент вдалий.
Налийте чайку, у вас же десь є заначка,
В мене по тексту лишилася тільки пачка.
Ой-йо, ой-йо, ой-йо. – зносить!
Ой-йо, ой-йо, ой-йо. – башню!
Я думав: одна - це є ще одна в запасі…
Тепер зрозумів, думка така на часі:
Чаю нема, пачка сама лишилась.
Хотів пригостить, вас запросить – накрилось!
Ой-йо, ой-йо, ой-йо. – як же?
Ой-йо, ой-йо, ой-йо. – без чаю?
Кричи-не кричи, однак же ніхто не чує
Дивні слова тут лізуть у риму всує!
Налийте чайку! Доки ж я буду клянчить?!
Я ж уже тут, а це щось, повірте, значить!
Ой-йо, ой-йо, ой-йо. - що скажуть?
Ой-йо, ой-йо, ой-йо. – боюся!
Ой-йо, ой-йо, ой-йо. – стрьомно!
Можна, я тут, з вами присяду? Мо’на????
31.03.2013