11.03.2010 11:00
-
873
    
  4 | 4  
 © Яніка Терещенко

Я - не я, і доля - не моя.

Я - не я, і доля - не моя. 

Відчуваю дискомфорт від ліхтаря, 

Темрява заполонила душу, 

І не маю сил кордони рушить. 


Я давно з дистанції зійшла, 

Та не діє трансфер на життя, 

Усе в пам’яті запорошилось пилом, 

Сірістю себе занапастила. 


Щоб змінити, де узяти подих? 

Щоб зіграти, хто напише ноти? 

Як сомнамбула ходжу на краю леза, 

Витікає, як вода, безмежжя. 


Серце втиснуте у атомічний світ, 

Всесвіт в ньому не лишає слід. 

Диво нас лякає за межею, 

Та ніхто не знає що ж за нею! 



16.12.2009

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.03.2015 11:50  Рубан Надія Петрівна => © 

Чудово написано, зрозуміло, щиро.

 10.03.2013 22:50  ВАЛЕНТИНА 

Дуже проникливо та щемно...