Я - не я, і доля - не моя.
Відчуваю дискомфорт від ліхтаря,
Темрява заполонила душу,
І не маю сил кордони рушить.
Я давно з дистанції зійшла,
Та не діє трансфер на життя,
Усе в пам’яті запорошилось пилом,
Сірістю себе занапастила.
Щоб змінити, де узяти подих?
Щоб зіграти, хто напише ноти?
Як сомнамбула ходжу на краю леза,
Витікає, як вода, безмежжя.
Серце втиснуте у атомічний світ,
Всесвіт в ньому не лишає слід.
Диво нас лякає за межею,
Та ніхто не знає що ж за нею!
16.12.2009