Материнська доля
Що за мара в полі ходить, щодня і щоночі?
Мати сина виглядає, виплакала очі.
Прийди, прийди, любий сину, хай мати погляне.
Хай до серденька пригорне і їй легше стане.
Хай пригорне, ніжно-ніжно тебе поцілує.
Повернися, до матері, але син не чує.
Прийшла смерть, уже з косою, життя відібрати.
Та ось, сина побачила, рано помирати.
"Підожди! Я ще не хочу, я хочу ще жити!"
Та хіба смерть розуміє, як можна любити?
Підійшов синок до мами, вернулась дитина.
Отак мати і померла на руках у сина.
Так багато іще жінок вмерли серед поля.
Не діждавши своїх синів. Така вже їх доля.
