У кафе
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
У кафе зазирнула шатенка,
Біла шапочка – довге волосся.
На руках – білосніжні мітенки,
Світлі вії – як темне колосся.
Сині очі зирнули ласкаво,
Посміхнулися ніжні губки:
- Прошу чашечку-другу кави! –
І блиснули зірками зубки.
Коло вікон вона сиділа,
Біла шапочка – кава чорна.
І мітенки світились білі,
Очі зоряні, неповторні.
То для кого та інша кава?
Може, подружці жартівливій?
Може, тихий юнак ласкавий
Любить вії густі й тремтливі?
Ні, сама весь сиділа вечір,
І ніхто не торкнувсь мітенок.
Обрамляло волосся плечі -
Таке гарне, як в всіх шатенок.
