Світлими митями марили-мріяли ночі.
Жменями сіяли сяйво споріднені очі.
Погляд ласкавий так лагідно-щемно лоскоче...
Тихими криками схлипує тиша охоче.
Сіяли-вірили – виросте щедре, пророче,
Та приблудилося щось поміж зорями вовче…
Рвалися ранами, сипали сіллю… Не хочу
Знову зануритись втомлено-зболено в очі…
Лубни, 13.04.2013