Котики
Каже Іра брату Костику:
"Що скажу я по-секрету?!
Продає бабуся котики,
Мама каже, що в букетах".
Костик думав, мудрував,
Довго голову ламав:
"Хто ж відкриє цей секрет,
Скласти як котів в букет?
Це ж не квіти, а коти.
В них і лапи, і хвости.
І до того ж не мовчать,
А нявчать".
Та відгадку на загадку
Підказав малятам татко:
"Любі Костику і Ірочко,
Котик - це звичайна гілочка,
Цвіт верби, мої малята,
А дарують їх на свята".
"Все ж таки", - промовив Костик, -
"Чом не курочка, а котик".
Тато слухати велів
І хитренько відповів:
"Чув я, хтось колись чомусь
До вербички доторкнувсь
І сказав: "Не бачив світ!
Наче мій домашній кіт!"
І з тих пір м`яка на дотик
Гілка має назву котик".
м. Новомиргород,
