18.03.2013 22:53
для всіх
364
    
  3 | 3  
 © Дебелий Леонід Семенович

Близьких не раньмо нам людей

Близьких не раньмо нам людей

Черствим, бездушним егоїзмом,

У мушлі затишній своїй 

Не прикриваймось силогізмом.


Для кого найдорожчі ми,

Нас люблять просто й неповторно, 

В них вже немає заборол

Й разять їх стріли невідпорно.


І значення уже нема 

Чи ненароком чи навмисно. 

"За що? За що? – кричить душа, - 

Тонке розірвано намисто?


За що сполохано любов,

Що ланню в сяйві трепетала,

Байдужість грубо роздира

Цей теплий сонячний світанок?"


Любов беззахисна й вона 

З відлунням зачаїться болю.

Тож схаменімося на мить

Й ступнімо хоч на йоту вгору…


Для кого найдорожчі ми,

Нас люблять щиро й без користі.

Збудімо ж сонне каяття!

Хай вистачить на це нам хисту…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.03.2013 13:08  Світлана Рачинська 

І ніби знаєш, але ще раз і ще раз нагадуєш собі)))... Така поезія має жити!...

 19.03.2013 11:39  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарна відозва! Ваш дидактизм м"який і не нав"язливий, трошки навіть журливий! Навіть не віриться інколи, що це писав чоловік)))))) - ніжна й беззахисна мова!

 19.03.2013 10:07  Каранда Галина => © 

заборол - гляньте, опечаточка наче...

вірш правильний.

 19.03.2013 01:53  Ірина Затинейко-Михалевич 

заклик, який, дай Бог, після прочитання кардинально змінить бодай одну зачерствілу душу...дуже потрібні слова...не часто нам у житті вистачає часу і мудрості пильнувати трепетно одне одного...дуже гарно!!!

 18.03.2013 23:34  Тетяна Чорновіл => © 

Згодна! Найдорожчі простять і забудуть будь-яку провину чи образу! Цінуємо це часто, коли втратимо... Дякую!

 18.03.2013 22:19  Чернуха Любов => © 

цінуймо тих, для кого найдорожчі ми...