Чернуха Любов Донька і мати
Донька і мати - вишенька на гілці,
Стигле колосся і мале зерня.
Душевний звук у чарівній сопілці,
Тепле проміння в небесах зрання.
Дороги дві з уквітчаного дому,
Тут біль і радість порівну на двох.
Як береги з курсуючим поромом,
Як повісті глава і епілог.
Обличчя два у морі перехожих,
Суть невід’ємна, небо і земля.
Матуся мила, як на тебе схожа!
От тільки доля в кожної своя…
м. Кривий Ріг, 15.04.13
08.05.2018 20:16 Тeтяна => © |
чудовий вірш.дужe проникливо описано.слова взяли за душу |
17.04.2013 17:57 Тетянка => © |
 Як ніжно, проникливо! |
17.04.2013 11:44 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно сказано про дві жіночі долі! Образ вишні - дерева і плоду підмітили дуже вдало! |
17.04.2013 09:48 Деркач Олександр => © |
 Вічна тема але цікаво подана, сподобалось |
17.04.2013 09:17 Каранда Галина |
 гарно. епілогом бути не хочеться, добре, що в мене синок:))))) |